мечоносець

-сця, ч.

1) іст. Воїн, озброєний мечем, а також слуга, що носив за лицарем його меч.

2) Член духовно-військового лицарського ордену, заснованого 1202 р. в Лівонії для завоювання Східної Прибалтики і для наступу на руські землі (емблемою ордену було зображення меча і хреста на білому плащі).